Тетяна Песик: «Не зустріла чоловіка, який би мене не розчарував…» – КОЗІВСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ БЮРО

Тетяна Песик: «Не зустріла чоловіка, який би мене не розчарував…»

Розмова про життя і творчість з головною героїнею гумористичної програми «Країна У» Тетяна Песик — актриса-самоучка, пише Високий Замок, передає ТЕРНОПІЛЬ СЬОГОДНІ.

Вперше вийшла на сцену під час навчання у Тернопільському університеті. І от зірка “КВН” “засвітилася” у гумористичному шоу “Країна У”. Разом із Тарасом Стадницьким, тобто Володькою, грають закохану парочку. Танька вічно всім незадоволена, бо Володька — хлопець зі села, а вона “гарадская” дама. Танька його виховує. Наводить лад у його сільській хаті, а у ресторані просить її “не позорити”. “За шо я тебе люблю?” — кокетливо питає. “За то, шо я в тебе просунутий”, — відповідає упевнений у собі Володька.

— Тетяно, розкажіть, де ви навчались, яка у вас спеціальність?

— Навчалась у Тернопільському націо­нальному економічному університеті. У мене дві спеціальності: “міжнародний маркетинг” і “управління персоналом та економікою”. Уже в університеті точно знала, що хочу грати в “КВН”. Доводилося шукати собі подібних… (усміхається. — Авт.). До того, як почала грати у команді “VIP-Тернопіль”, виступала ще у двох командах: “Шосте чуття” і “Факультет”. Не думала, що у цій грі можна досягти високого результату. Хотілося, звичайно, але у це важко було повірити. Здавалося, таке захоплення “КВНом” так і залишиться у стінах університету. Але я дуже рада, що завдяки настирливості, постійній праці, виснажливим репетиціям та терпінню наша команда пробилася на вищий рівень. Чи шкодую, що не стала економістом? Ні. Люблю сцену і дуже вдячна Богу, що поєднав мене з нею.

— Читала інтерв’ю з вашим редактором і засновником “Ліги сміху” (це аналог російському “КВНу”) паном Чівуріним. Він казав, якби не сумнозвісні події між Росією та Україною, то не почав би розвиватися український “КВН”. А ви як думаєте?

— “Ліга сміху” має багато спільного з “КВНом”, оскільки і там, і там команди жартують. Але їх по-різному оцінює журі. “Ліга сміху” більше схожа на шоу. Ведучий спілкується з командами, їх підтримує. Це всім подобається. А головне, ведучий влучно жартує! Певною мірою, події, між Україною та Росією пришвидшили розвиток українських команд. Нам давним-давно потрібно було робити своє шоу! І Андрій Петрович Чівурін рано чи пізно це би зробив. Українські команди почали стрімко розвиватися. Щороку буде з’являтися багато нових талантів.

— Зараз ви знімаєтесь у гумористичному шоу “Країна У” (на каналі “ТЕТ”). Ваші жарти потрапляють під цензуру?

— Редактори, які редагують написаний матеріал, затверджують остаточний варіант скетчів. Жарти мають бути доречними, смішними і не вульгарними.

— Ви гарно виглядаєте. “Сидите” на дієтах? Скільки вам років?

— Мені 27 років. Коли люди бачать мене у житті, то думають, що я ще у школі вчусь. Кажуть: “Ти така маленька. А по телевізору виглядаєш такою високою…”. Уся річ у підборах! На дієтах не сиджу. Не можу. Люблю солодке. Хоча у зал треба походити, підкачатись трішки (усміхається. — Авт.).

— Перед виходом на сцену кажете “Ні пуху ні пера” чи, може, “Слава Україні…”? Чи є мандраж перед виступами?

— Перед виходом на сцену кричимо разом з командою: “Як справи, пані та панове?”. І всі: “Зашибісь…”. Це нас бадьорить. Ще пісні співаємо. Гімн нашої команди — пісня Іво Бобула «А липи цвітуть…». Щодо мандражу, певно, він у кожного присутній. Переживаєш, як відреагують люди, чи їм сподобаються жарти, чи будуть сміятися…

— Було таке, що вам казали: “Ні, ти не підходиш для цієї сцени”?

— Я одна дівчина у команді. Відповідно, граю усі жіночі ролі. Наприклад, у “Селотінках” була в образі Белли, а Тарас (Стадницький. — Авт.) – в образі Едварда (у цьому скетчі обіграли відомий американський фільм “Сутінки”). Тільки наші події відбуваються на селі. Я б хотіла спробувати себе і у чоловічих ролях. Зіграти, скажімо, таксиста, гопника, бомжа. Оскільки я не професійна актриса, а самоучка, планую розвиватися у цьому напрямі. Не хочу стати заручником однієї ролі.

— А ось з Володькою у вас справж­ній “сімейний тандем”. Ви так природно граєте. Як вам це вдається?

— Люблю цю роль. Найвідоміша фраза “Володька, не позор мене”, вона настільки життєва… Не раз на усіляких святкуваннях можна побачити, як жінка б’є свого чоловіка по руці і каже: “Не позор мене — люди дивляться”. Тому ми вирішили нічого не приховувати і показати життя. Чужий хлоп, як п’яний, такий веселий і забавний, а коли свій, — то дурень дурнем. Ще люблю фразу: “Володька, шо ти мелеш?”. Це я постійно говорю, бо вважаю, що він мудрого нічого не може сказати (усміхається. — Авт.).

— Робота у кадрі забирає багато сил. Часто трапляються курйози?

— Творчі муки, можливо, вони і муки, але щоб чогось досягти, потрібно працювати. На знімальних майданчиках буває весело настільки, що не годні розпочати зйомки. Хтось якийсь анекдот чи жарт смішний розкаже, а я сміюсь мало не плачу. У той час режисер кричить “Мотор!”, і треба якось заспокоїтись, серйозно налаштуватися на роботу. Є один скетч, присвячений відпочинку. Я мала зайти у кадр і лягти на розкладачку. Я це так зробила, що всі “випали” на знімальному майданчику. Коли лягала, розкладачка склалась разом зі мною…

— У ваших жартах постійно присутня тема села: «Літо на селі — це файно!». Вмієте картопельку садити, жуків збирати?

— (Усміхається. — Авт.). Коли була малою, мені рідні не раз казали: “Ти дуже помічна і працьовита дитина”. У дитинстві доїла корову, знала, що треба обій­ти всю господарку: город посадити, сполоти, посапати і навіть викопати… Тож тема села мені дуже близька. Зараз живу у Тернополі, багато часу проводжу у Києві. Люблю рідне місто, воно спокійне. Після гучного Києва приємно повернутися додому, зустрітися з друзями, погуляти Тернополем.

— Знаю, що ви незаміжня. Багато маєте залицяльників?

— Наразі не зустріла чоловіка, який би мене не розчарував… З’явилась така тенденція, що жінки повинні виявляти ініціативу у стосунках. Хотілося б бачити біля себе сильного, доброго, чесного… Чоловік має бути вірним, щоб на нього можна було у всьому покластися.

— Маєте жіночі слабкості? Любите ходити по крамницях?

— Напевно, як і кожна жінка, не можу встояти перед різними “брязкальцями — цяцьками”. Люблю носити джинси. Сукні носила у садочку, а буквально п’ять років тому знову їх полюбила. У дитинстві мене багато хто називав хлопчуром, бо завжди дружила з хлопцями, грала у футбол. На воротах стояла не гірше, ніж пацани.

— Вас впізнають на вулиці?

— Впізнають. Автограф даю усім, хто просить. Бувають смішні ситуації, коли люди впізнають, перепитують, чи то я, або ще смішніше: “Ви дуже подібні на ту дівчину з телевізора. Так само говорите”…

— На вашій сторінці у соцмережах є дитяче фото, де ви у вишиванці.

— Я дуже активною була у дитинстві, брала участь у всіх заходах. Мені це подобалось. Не забуду, як у садочку було якесь свято, і мама не могла прийти. Вона попросила тата, щоб він мене одягнув. Мама потім довго відходила від шоку, коли побачила, як банти були криво пов’язані, колготки не натягнуті.

— А про що ви мрієте?

— Про мрії не говорять уголос, але відкрию вам секрет. Хочу побувати у кожному куточку світу, навіть там, де не ступала нога людини. Ну і, звичайно, як кожен актор, мрію знятися у Голлівуді. У фільмі, який буде номінуватися на “Оскар”, а там вже, як Бог дасть.

Про мародерів, політичне майбутнє Садового та порохоботів
 
 
Про філософа Барну, ксенофобію та куму Порошенка
 
 
Про цинізм Порошенка, дружбу з Садовим та дзвінок до Гриценка
 
 

НОВИНИ РАЙОНІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

новини Бережанського району

новини Борщівського району

новини Бучацького району

новини Гусятинського району

новини Заліщицького району

новини Збаразького району

новини Зборівського району

новини Козівського району

новини Кременецького району

новини Лановецького району

новини Монастириського району

новини Підволочиського району

новини Підгаєцького району

новини Теребовлянського району

новини Чортківського району

новини Шумського району

Leave a comment

Your email address will not be published.


*